Спрощена або загальна система оподаткування підприємців в Україні
Опубликовано: 08.10.2018
Фізична особа-підприємець, спрощена система оподаткування
Перевагою, як і раніше, є простота обліку. Вимоги до спрощенців, а також ставки фіксованого податку теж залишилися колишніми. Однак змінився порядок перерахування податку до бюджету.
Раніше підприємець перераховував всю суму податку на окремий рахунок у відділенні Державного казначейства, яке розподіляло кошти між місцевим бюджетом, Пенсійним фондом та фондами соціального страхування. Відтепер сам підприємець має перерахувати єдиний податок до місцевого бюджету, відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва» [1] (надалі — Указ). За ним до місцевого бюджету перераховується 43% єдиного податку.
Системи оподаткування ФОП в Україні Система податків 2018 Єдиний податок 1 а, 2 а та 3-а група
Таким чином, якщо ставка фіксованого податку максимальна — 200 грн, то до місцевого бюджету перераховується: 43% * 200 = 86 грн.
Спрощенець не звільняється від сплати єдиного соціального внеску, запровадженого з 1 січня Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [2]. Для фізичних осіб-підприємців Законом встановлено розмір єдиного соціального внеску (надалі — ЄСВ) в розмірі 34,7% від суми, яка визначається підприємцем самостійно, утім не може бути меншою, ніж мінімальна заробітна плата, і більшою, ніж 15-разовий прожитковий мінімум для працездатної особи.
Таким чином, з 1 січня по 31 березня мінімальний ЄСВ становитиме: 34,7% * 941 грн = 326 грн 53 коп.
Якщо ж підприємець бажає застрахуватися також на випадок тимчасової втрати працездатності, ЄСВ складе 36,6%; страховка від нещасного випадку на виробництві також обійдеться у 36, 21%; а всі види соціального страхування — 38,11%.
Разом мінімальний розмір щомісячних відрахувань для фізичної особи-підприємця становитиме: 86 грн + 326,53 грн = 412,53 грн.
Найбільш неприємним нововведенням для цієї категорії підприємців є те, що витрати на придбання товарів, оплату послуг, робіт, а також інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, яка сплачує єдиний податок, не можуть бути віднесені контрагентом на витрати під час визначення оподатковуваного прибутку. Виняток становлять фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність у галузі інформатизації.
На жаль, таке нововведення вже призвело до того, що платники податку на прибуток на загальних підставах масово відмовляються від співпраці з підприємцями-спрощенцями, що, безумовно, нівелює всі переваги цього способу оподаткування.
Фізична особа-підприємець, загальна система оподаткування
Підприємець-неспрощенець є платником прибуткового податку за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України [3]. Це становить 15% від бази оподаткування, якщо доходи не перевищують 10-разовий розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного періоду (цього річ — 9401 грн), і 17%, якщо доходи перевищили цей розмір.
Безумовним плюсом є те, що оподатковується чистий дохід, за вирахуванням документально підтверджених витрат від підприємницької діяльності фізичної особи.
Слід наголосити, що до таких витрат належать лише ті, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємця. Не відносять до витрат вартість рухомого або нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, якщо воно придбане до державної реєстрації фізичної особи-підприємця, навіть якщо воно використовується у господарській діяльності.
Водночас нехитрі підрахунки дозволяють зробити висновок про те, що розмір прибуткового податку фізичної особи-підприємця буде нижчою, ніж розмір максимального фіксованого податку, в тому випадку, якщо місячний чистий дохід становитиме менше 573 грн.
Ставки ЄСВ для підприємців-неспрощенців такі ж, як і для єдинника. Утім базою для нарахування ЄСВ буде чистий, оподатковуваний податком дохід. При цьому мінімальний розмір відрахувань встановлений на тому ж рівні, що і для єдинників, і зараз складає 326 грн 53 коп.
Найбільшим негативним моментом для цієї системи оподаткування є необхідність оплачувати прибутковий податок авансом щокварталу.
Авансові платежі розраховуються платником податку самостійно, але їхній сукупний розмір не може становити менше 100% річної суми податку, сплаченого за минулий рік. Авансові платежі перераховуються по 25% щокварталу: до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і 15 листопада відповідно.
До мінусів можна віднести також необхідність використання реєстраторів розрахункових операції (РРО), відповідно до Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» [4].
Юридична особа, спрощена система оподаткування
Невеликі компанії, з середньою кількістю працівників до 50 людей і обсягом річної виручки до 1 млн грн., як і раніше можуть обрати один з двох варіантів єдиного податку:
6% від виручки + ПДВ; 10% від виручки, ПДВ включений до складу єдиного податку.Як і для фізичних осіб-спрощенців змінився порядок перерахування податку до бюджету. Юридична особа-платник єдиного податку має перерахувати 20% суми єдиного податку до Державного бюджету України і 23% — до місцевого бюджету, що в сумі становить ті ж 43% від загальної суми єдиного податку, який сплачують фізичні особи.
Юридичні особи-єдиноподатники також не звільняються від сплати єдиного соціального внеску. Розмір ЄСВ залежить від класу виробничого ризику підприємства, який визначається з урахуванням виду економічної діяльності і становить від 36,76% до 49,7% від суми нарахованої зарплати, а також суми винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами (ч. 5 ст. 8 Закону від 08.07.2010 р.).
Основний мінус цього варіанта оподаткування очевидний: базою оподаткування є весь обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), не зменшений на вартість витрат виробництва. Тому такий спосіб оподаткування може бути вигідний лише для надто вузького кола представників малого бізнесу.
Крім того, ймовірно, що юридичні особи таки будуть позбавлені права вибору спрощеної системи оподаткування після того, як Податковий кодекс буде доповнений відповідним розділом. Нагадаємо, що попередня редакція Податкового кодексу, яку ухвалив парламент і ветував Президент, не передбачала спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб.
Однак є й плюс: витрати на оплату продукції єдиноподатників-юридичних осіб можуть бути віднесені на витрати контрагентами-платниками податку на прибуток.
Юридична особа, загальна система оподаткування
Якщо суб'єкт малого підприємництва-юридична особа обрала загальну систему оподаткування, то крім податку на прибуток він може бути також платником таких зборів, як ПДВ, земельний податок, плата за користування надрами, збір за спеціальне використання води, лісових ресурсів, збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.
Ставка податку на прибуток складає:
до 1 квітня 2011 р. — 25%; з 1 квітня 2011 р. до 31 грудня 2011р. включно — 23%; з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. — 21%; з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. — 19%; з 1 січня 2014 р. — 16%.Оподатковується чистий прибуток, зменшений на суму витрат, однак деякі витрати не враховуються під час визначення розміру оподатковуваного прибутку або враховуються лише частково.
Про витрати на оплату товарів, робіт і послуг фізичних осіб-платників єдиного податку, які не можуть бути віднесені до видатків у повному обсязі, йшлося вище.
Є й інші нововведення, встановлені Податковим кодексом.
Так, не включають до витрат видатки, пов’язані з придбанням у нерезидента послуг консалтингу, маркетингу, реклами в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції, без урахування ПДВ та акцизного збору за рік, що передує звітному. А витрати, пов'язані з оплатою тих самих видів робіт і послуг нерезиденту, що має офшорний статус, не відносять до витрат у повному обсязі.
Видатки, пов'язані з придбанням у нерезидента послуг інжинірингу, включають до складу витрат в обсязі, що не перевищує 5% митної вартості обладнання, імпортованого відповідно до контракту.
Не включають до складу витрат видатки, пов’язані з придбанням у нерезидента послуг інжинірингу, якщо нерезидент має офшорний статус або особа, на чию користь нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) одержувачем такої плати за послуги.
Здавалося б, привабливості загальному способу оподаткування юридичних осіб мало б додати положення про так звані податкові канікули. Йдеться про застосування ставки податку на прибуток в розмірі 0% на період з 1 квітня 2011 р. по 1 січня 2016 р. для платників, у яких розмір доходів у кожному звітному періоді сумарно з початку року не перевищує 3 млн грн, а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати становить не менше двох мінімальних зарплат (п. 154.6 ст.154 ПК).
Утім, враховуючи критерії, яким повинен відповідати платник податків, щоб розраховувати на цю пільгу, а також чималий список видів діяльності, на які вона не поширюється, назвати податкові канікули перевагою загальної системи оподаткування юридичних осіб складно.
Щодо єдиного соціального внеску, то для всіх платників-працедавців його розмір залежить від класу професійного ризику виробництва і становить від 36,76% до 49,7%, залежно від суми нарахованої заробітної плати.
Таким чином жоден з вищенаведених способів оподаткування не має однозначної переваги. Економічно найвигіднішим залишається фіксований податок, оплачуваний фізичною особою-підприємцем. Утім ця перевага нівелюється, якщо основними контрагентами такої фізичної особи-підприємця є юридичні особи-платники податку на прибуток на загальних умовах.
Довідка
[1] Указ Президента від 03.07.1999 р. № 727 .
[2] Закон України від 08.07.2010 р. № 2464 - IV .
[3] Податковий Кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI .
[4] Закон України від 06.07.1995 р. № 265/95 - ВР .