Вже у 1918 році розпочинається планове знищення історичних пам’яток християнської України й арешти і заслання вглиб Росії керівників українських церковних організацій.
З міркувань антирелігійної пропаганди було знищено панораму «Голгота», що знаходилася на Володимирській гірці, та пам'ятник на місці колишньої церкви св. Ірини (ця церква у 1037 р. була побудована Ярославом в честь ангела своєї дружини), що стояв на Володимирській вулиці, а сама вулиця перейменована на вул. імені Короленка. В 1925 році Собор Св. Софії та Києво-Печерську Лавру перетворено на антирелігійні музеї, а будівлі й церкви Видубицького манастиря, Всесвятську церкву над брамою Києво-Печерського манастиря обернено на склади. Висаджувати в повітря церкви й історичні пам'ятники в той час окупант ще вагався, боячись спротиву українців. Тільки після запроваждення колективізації, знищення найкращої частини селянства і жахливого голоду 1932-33 рр., окупант вже сміло перейшов, разом з масовими розстрілами українців, до висаджування у повітря українських пам'яток й церков.
Сатрап червоної Москви — Постишев, після переводу до Києва столиці з м. Харкова, протягом одного тільки 1934 року вчинив у Києві грандіозні варварські руйнування християнських пам’яток архітектури. Зокрема висаджено в повітря Золотоверхий Михайлівський монастир, збудований в XI ст. князем Святополком-Михайлом. Там знищено гробниці українських князів: Святополка-Михайла і його дружини — грецької царівни Варвари, яка з Візантії перенесла до м. Києва мощі Великомучениці Варвари, Туровського князя Святополка Ігоревича, Дубровецького князя Гліба Юрієвича й митрополита Йосипа Борецького — великого достойника Української Церкви.
Обернено в купу руїн Братський монастир на Подолі й колишня Духовна Академія при ньому — осередок церковно-освітньої науки, починаючи з ХУІ століття.  Мав величезну книгозбірню-музей. Вся історія й діяльність цього монастиря тісно пов'язана з гетьманом Петром Сагайдачним, Іваном Мазепою та безперечним авторитетом Української Церкви — фундатором вищої духовної освіти на Україні — митрополитом Петром Могилою.
Знищено Військово-Миколаївський Собор, так званий Великий Микола, побудований гетьманом Іваном Мазепою, Десятинна церква з гробницями св. Володимира й  св. Ольги, побудована у 1842 р., та з історичними пам'ятками часів Княжої доби,        Стрітенська (всіх Скорбящих Радість) церква на Львівській площі, Успенський Собор на Подолі, побудований у XII столітті, який з 1620 по 1786 рік був Кафедральним Собором та ще цілий ряд храмів. Сплюндровано Аскольдову могилу — цвинтар з кам'яною церквою св. Миколи,
збудованою у 1809 р. Могили зрівняно з землею. Цвинтар обернено на  парк,  а  церкву  перероблено на кіоск. 
Всі цінності зруйнованих церков і монастирів, а також і тих, які ще залишилися, окупант пограбував. А вони були великі. Сотні років благочестиві українці давали на храми щедрі пожертви. Кримінальні злочинці з оточення Леніна це знали і тільки чекали пристойного приводу для організації чергової «експропріації». Цим приводом став спровокований самими більшовиками голод 1921-1922 років в Україні. Дізнавшись про нього, Ленін у своєму листі членам політбюро ЦК РКП(б) від 19 березня 1922 року наголошував: «Именно теперь и только теперь, когда в голодных местностях едят людей, и на дорогах валяются сотни, если не тысячи трупов, мы можем (и поэтому должны) провести изьятие церковных ценностей с самой бешеной и беспощадной энергией и не останавливаясь перед подавлением какого угодно сопротивления». (Цитата за: В.И. Ленин. Неизвестные документы. 1891 – 1922. – М., 1999. – С. 516).
У багатьох місцевостях України головним експропріатором виступало ДПУ. Активно використовувалося військо, а сам процес вилучення церковних цінностей нагадував воєнну операцію. Кампанію було закінчено наприкінці липня 1922 р. Більшовики отримали 3 пуди 3 фунти і 75 золотників золота, понад 3 тис. 105 пудів срібла, 125 карбованців золотом і 8 тис. 615 карбованців сріблом, 858 діамантів загальною вагою 1469 каратів, інше дорогоцінне каміння та коштовні метали. Зібрані церковні багатства оцінювалися більш ніж у 834 тис. крб. золотом.
Награбоване церковне майно ніколи не використовувалося РНК РФ для закупівлі закордоном продовольства. Гігантські грошові суми та цінності, вилучені в населення окупованих територій згідно ленінських декретів та директив, осіли на таємних рахунках комуністичних лідерів у західних банках. Але це були матеріальні втрати України. Ще відчутнішими втратами стали людські.
Жертвою політичних репресій російських більшовиків проти УАПЦ стало 34 єпископів та понад 20 000 священиків і церковних діячів, яких розстріляно і замучено в комуністичних концтаборах.  І хоч РПЦ теж зазнала комуністичних переслідувань, однак її структура була збережена, як і провідні кадри, що невдовзі побігли на службу до сталінського режиму.

Сов. секретно Шифровано код "Интернационал"
Октябрь м-ц 1924 г.
Всем P.P. ОГПУ Лубенского округа Чернухский район тов. Л-ий
ОГПУ УССР обратило внимание окротделов на все возрастающее влияние среди украинского населения т. наз. Украинской автокефаль­ной церкви, возглавляемой Киевским митрополитом Василием Липковским. Давно уже известно, что Липковский и его сподвижники являются скрытыми пропагаторами украинского сепаратизма и не столько стремятся освободить от зависимости Московского патриар­хата некоторые церковные приходы на Украине, как под этой завесой проповедуют разные враждебные Сов. власти идеи украинского нацио­нализма. Призывы гастролирующего Липковского к верующим пестрят часто острыми эпитетами по адресу Московской патриархии, а в дейст­вительности, все острие этой пропаганды направлено исключительно на разжигание ненависти среди украинского населения против русского народа.
Усматривая в деятельности этой церкви особо опасное значение для Сов. власти, ОГПУ УССР потребовало от окротделов:
1) Широко освещать в политобзорах все стороны жизни и деятельно­сти этой церкви, обратив особенное внимание на проповеди священни­ков, произносимые в церквах.
2) Усиления антирелигиозной пропаганды через окружные советы безбожников.
3) Увеличения числа с/о из числа верующих и привлечения для аген­турной работы в ГПУ самих священников.
Учитывая особую важность задания, приказываем: Оповестить через райисполкомы и обязать явкой в окротдел (в расположение КЮ) тех священников вашего района………… Правда, мы этим инсургентам в рясах верим мало, но для взаимоконт­роля их информации это крайне необходимо. В разделе политобзора "церковь и религиозные общины" предлагаем вам ежемесячно освещать этот вопрос.
Нач. Лубенского Окр. отд. ОГПУ  (Двианинов)
Нач. КРО Окр. отд.      (Юркин)
(С. Дукельский «ЧК на Украине». Государственное издательство Украины 1923 г. Часть 1-я. ст.133).

Комуністичний режим у ході своїх блюзнірських атеїстичних кампаній цькував не тільки священиків, а й рядових віруючих українців.  Місцем антихристиянського виховання української молоді стала Червона армія, до якої всупереч міжнародному праву окупант насильно призивав наших юнаків.
Збереглися свідчення про проведення в частинах Червоної армії, дислокованих в Україні, так званих антирелігійних заходів — «тілесних оглядів», спрямованих на виявлення хрестика чи іконки з подальшим публічним висміюванням віруючих, забороною ходити до церкви, численними атеїстичними лекціями відверто образливого для віруючих характеру, нав'язуванням нових «пролетарських» свят замість традиційних релігійних. З обуренням розповідали червоноармійці у своїх листах додому про те, як проводилося «святкування» Різдва у частинах Київського воєнного округу взимку 1922—1923 рр.: «…свято в мене було таке погане, що я аж плакав. Принесли зірку в касарню та заставляли співати «Гоп, мої гречаники». В місті зовсім релігію скидають, всі євреї насмішки роблять, позапалювали факели, вибрали якогось жида за попа, посадили його в коробку й возять, а він віником махає мов кропилом і читає Євангеліє... Насміхаються над нашою релігією» (30 стрілецька дивізія (СД), Катеринослав); «під Різдво брали ікони з церкви і палили на площі, сміялися над Богом та попами. Вбрали Богом одного комуніста, потім його заарештували й повели до ревтрибуналу, а там судили»; «у нас комуністи геть усі вбралися попами і почали ходити по місту й сміятися над Богом. Носять ікону і кажуть: «якщо ти Божа мати, то покарай нас, але ти не вмієш». Я два дні не міг їсти, так тяжко мені було на душі» (45СД, Київ); «напередодні Різдва зібрали усю дивізійну школу і давай підводити під кожну церкву й заставляли співати пісню «Оскуби кобилу», навіть такі пісні, що не можна писати — ось такі в нас були свята»; «свято ми проводили так: увечері, коли по церквах правили вечірню, нас зібрали всіх та повели по місту, зупиняли під церквами і примушували співати пісні, які називали молебнем, з різними матерними наругами Бога і попів» (23СД, Харків); «живеться нам дуже погано... У свята нас погнали до театру, мені було дуже сумно, що у нас вдома у церкві Новий рік зустрічають, а тут в театрі сиди, де насмішки над релігією роблять, багато з нас дивитися і слухати не хотіли і пішли» (24 СД, Вінниця).     
Відбираючи в Церкви дорогоцінності, не гребували більшовики і церковними дзвонами.

Сов.секретно Шифровано код "Интернационал"
Март м-ц 1925 г.
Всем Р.Р. ОГПУ Лубенского округа Чернухский район тов. Л-ий
Оборона Советского государства и вооружение Красной армии требу­ют, как известно, большого количества цветных металлов, которых, к сожалению, наше правительство не может получить в настоящее время от далеко еще не восстановленной советской промышленности, а рас­считывать на ввоз этих материалов из-за границы в силу целого ряда особых причин также в данное время не может, В связи с этим прави­тельство распорядилось и поручило ОГПУ собрать необходимые сведе­ния о количествах и весе церковных колоколов и прочей металлической утвари церквей.
При собирании этих сведений P.P. рекомендуем избегать обращаться за содействием в местные РИК и вообще постарайтесь собрать необходи­мые сведения лично или же через абсолютно надежных наших с/о. Сум­мированные в целом по району сведения просим немедленно прислать нам в ЭКО.
Нач. Окр. отд. ОГПУ(Двианинов)
Нач. ЭКО(Сегаль)
(С. Дукельский «ЧК на Украине». Государственное издательство Украины 1923 г. Часть 1-я. ст.136).

Секретно
Апрель м-ц 1927 г.
Всем Председателям Сельсоветов Чернухского района
По распоряжению Лубенского Окрисполкома необходимо в ближай­шее время провести общие собрания крестьян ваших с/с, на которых должен быть поставлен вопрос о немедленной сдаче государству всех церковных колоколов и прочего металлического лома, необходимого для нашей восстановленной промышленности. Хорошо знаем, что в этом вопросе возможны и неизбежны определенные трудности, а поэто­му на проведение таких собраний райисполкомом будут выделены спе­циальные уполномоченные, на обязанности которых и будет возложена полная ответственность за проведение упомянутого мероприятия. Зная настроения некоторых церковных пятидесяток, можно с уверенностью предполагать, что в некоторых селах района не обойтись без применения силы, т. к. вопрос об изъятии этого имущества церквей — решен прави­тельством окончательно и безоговорочно. О дне общего собрания кре­стьян в с/с предлагаем уведомить РИК.
Пред, Чернухского РИКа (Липинский)
Секретарь (Луговой)
(С. Дукельский «ЧК на Украине». Государственное издательство Украины 1923 г. Часть 1-я. ст.141).

За своїми масштабами, жорстокістю і наслідками, практика переслідування більшовицькою владою християнства в Україні не має аналогів у світовій історії. Російські більшовики завдали непоправної шкоди духовно-моральному здоров’ю українського народу, брутально розтоптали принципи свободи совісті і віросповідання.